Як говорить той текст, який ви привели "Христос викупив нас від прокляття Закону, ставши за нас клятвою, - бо написано" Проклятий усякий висить на дереві ", - щоб Авраамове благословення в Ісусі Христі поширилося на поган, щоб і нам прийняти обіцяного Духа вірою. "(Гал.3 ,13-14) А над протестантами збуваються слова апостола Павла:" Слово про хреста тим, що гинуть, то глупота, а для нас, що спасаємось (а не врятованих), - сила Божа. "(1 кор.1, 18 ) Так от, якщо вірні слова Павла про те, що завдяки розп'яттю на хресті Христос розповсюдив Авраамове благословення і через нього силу Святого Духа на язичників, тобто нас, тоді мали збутися і такі слова Ісаї: "І станеться в день той: корінь Єссея буде знаменом народам: погани шшукатимуть його,і житло його буде славне. І станеться в день той, Господь знову простягне руку Свою ... І знову підійме Він знамено поганам. "(Іс.11 ,10-12) Тому і Церква Господня піднімає над місцями своїх зібрань знамено Свого Нареченого - хрест. Передбачав це і премудрий Соломон, коли говорив про православну Церкву, що вона" грізна, як війська з прапорами". (Пісня 6,4)
-Ви дуже доказово показали, що православні правильно роблять, виставляючи на храми хрести і, хоча у мене є ще декілька питань, у зв'язку з вашим шануванням хреста, але тепер поясніть мені, що означають ваші купола. - промовив молодий чоловік.
-Як ми з вами тільки що читали слова пророка, що Господь підніме Свій прапор. Храм - символ Церкви, а глава Її Христос. Очевидно, що православним треба було якось означити цю правду, а тому й храмове будівля увінчується символом Господа Прапороносця - куполом. Наш храм має ще чотири куполи трохи менше як символ чотирьох євангелістів, завдяки яким до нас дійшов образ і вчення Глави Церкви - Господа Ісуса. Для того, щоб показати відмінність учнів від Вчителя у нас головний купол покритий золотом - знаком Царства і нетління (тому його і принесли в дар Дитині Христу волхви), а куполи зображають євангелістів мають колір зоряного неба, як нагадування слів пророка Даниїла "А розумні сяятимуть небесним сяйвом,-і ті ,що навернуть багатьох до справедливості,неначе зорі, повіки, назавжди. "(Дан.12, 3) А хто навернув до віри більше, ніж це зробили апостоли? Сам купол стоїть на підставці, званої шиєю. Як ви бачите на одній з цих ший зображені апостоли, а на інших особливий орнамент, схожий на крила.Тут сам храм підказує нам значення цієї своєї частини. - Шия, завдяки якій голова з'єднується з тілом, - символ апостолів та їх наступників, завдяки яким православні мають спілкування з Христом. Як про це пише святий Іоанн Богослов: "Про те, що ми бачили й чули, звіщаємо вам, щоб і ви мали спільність із нами: а наше спілкування - з Отцем і Сином Його Ісусом Христом." (1 Ін. 1, 3 ) А без прямого апостольського спадкоємства зберігання Православною Церквою спілкування з Богом неможливо, як його немає, наприклад, у протестантів, які вважають що Бог забув Свою Церкву і які хочуть виправити Його "недоогляд".
-Так. Ваше пояснення вражає. - Задумано сказав протестант, але раптом з єхидно додав, - невже і ці грати на вікнах, що нагадують про тюремних камерах, мають біблійне походження?
-Не розумію вашого скепсису. - Відповів я. - Звичайно має. "І зробив Соломон вікна, широкі знадвору й вузькі з відкосами". (3 Цар.6, 4) - Точно такі як і в нашому храмі (глухі - у нас з віконницями). Вікно - символ Одкровення Божого світла, а грати - знак того, що воно ще не зовсім, "бо ми знаємо частково". (1 Кор.13, 9) Символізм цей сягає своїм корінням до Біблії: "Ось, Він стоїть у нас за стіною - каже Наречена про Христа, - заглядає у вікна, заглядає крізь грати. "(Пісня 2,9) Іншим найдавнішим елементом зовнішнього оздоблення храму є колони, що ведуть свій початок від стовпів скинії (Ісх.26) і символізують святих і ангелів молитвами яких існує світ (Гал.2, 9).
-Ви пояснили мені майже всі, крім одного: "звідки ви взяли таку форму ваших церков, тобто чому дзвіниця у вас вище храму, а сам він вище вівтаря?"
-Як мабуть ви здогадуєтеся, тричастинний поділ наших храмів сходить до старозавітним храму і скинії. - Відповів я. - Що ж до самої форми наших церков, то вона також сходить до пристрою храму Соломонова. У 2 книзі Хронік при описі його наводяться такі розміри: "довжина його шістдесят ліктів старою мірою, а ширина двадцять ліктів та притвор, який перед домом, довжиною, за шириною храму, двадцять ліктів, а заввишки в сто двадцять". (Хр.3,3-4) А якщо згадати інший опис, наведене в 3 книзі Царів, де висота основної частини храму складає 30 ліктів, а Девіру (тобто, вівтаря) - 20, то ми побачимо, що наша Церква вірно зберегла навіть пропорції стародавнього храму (див..6; 2,20). Отже, визнайте, що поки ми з вами не виявили жодного випадку відступу від біблійного Одкровення.
Протестант змушений був погодитися зі мною. У цей час на дзвіниці пролунали звуки дзвону закликає християн на богослужіння і я сказав:
-Як ще під час мандрів євреїв по пустелі Бог наказав Мойсеєві зробити дві срібні труби для того, щоб скликати вірних на цілопалення, і сказав "це буде нагадуванням про вас перед Богом вашим". (Числ.10, 10) Так само і православні скликаються на ранкове і вечірні служіння Господу звуком дзвонів, які замінили у нас труби.
-Ось і порушення Біблії. - Радісно сказав сектант.
-У такому випадку ви такі ж порушники, бо в Писанні не сказано грати на синтезаторах. А православні на відміну від вас точно виконують слова Псалма: "Хваліте Його на кимвалах дзвінких, хваліть Його на кимвалах гучних." (Пс.150, 5) По вірі Православної Церкви звук дзвону пов'язаний з нерукотворною силою Божества і тому може відганяти злих духів, як звук гуслів Давида відганяв їх від царя Саула (1 Цар.16, 23). З іншого боку ті, хто чують дзвін, наповняються благодаті Духа, як це було і з пророком Єлисеєм (4 Цар.3, 15), тому багато і приходять вперше до церкви завдяки звуку дзвонів. Усього цього немає у протестантів, тому вони й змушені весь час знаходиться в постійному пошуку своїх адептів і при цьому не мають таких результатів, які мають православні. Немає жодного народу, який би був навернений до християнства протестантами. Це не дивно. Адже без підтримки сили Божої люди не можуть по справжньому прийняти Христа (1 Кор.12, 3). Але вже близько час вечірньої служби. Давайте увійдемо в храм воратами, про які Давид співає: "Одчиніть мені брами правди, я зайду, буду славити Господа. Ось брама Господня, праведники в них". (Пс.117 ,18-19)
-Ну звичайно ви зараз намагаєтеся знайти біблійні підстави простим дверям, але думаю, що тут у вас натяжка.
-Ні, чому? Дві двері до храму зробив і цар Соломон (3 Цар.6 ,33-34), а в православному храмі будь-який предмет несе крім практичного навантаження ще й духовний зміст який облагороджує людину.
Ми увійшли під тихі склепіння храму. Прямо навпроти входу він звернув увагу на столик із запаленими свічками на ньому.
-Що це за дивна споруда і для чого на ньому стільки свічок? - Запитав юнак.
-Це стіл для поминання померлих. - Відповів я. - Свічки - це символ нашої молитви за них. Перед цим столом Церква звершує кадіння і підносить молитву за наших померлих братів. Поруч люди складають ті пожертви, які вони приносять в пам'ять про своїх близьких. Все це є проявом нашої любові, яка "ніколи не перестає" (1 Кор.13, 8). Адже "коли живемо - для Господа живемо, вмираємо - для Господа вмираємо, і тому чи живемо, чи вмираємо - завжди Господні." (Рим.14, 8), і тому наші молитви, як вірить наша Церква мають велику силу для померлих, які самі вже не можуть зробити для себе нічого.
-Але як ви можете молитися за померлих, коли їх доля вже вирішена? Адже ж сказав Авраам багатієві: "І крім того всього, між нами та вами велика безодня поставлена, так що хоча перейти звідси до вас не можуть, також і звідти до нас не переходять". (Лк.16, 26)
-Звичайно САМІ мертві не можуть змінити свого становища, але це може зробити всемогутня сила того, хто "має ключі пекла і смерті". (Апок.1, 18) А Він сказав православним християнам: "І все, чого ви в молитві попросите з вірою, то одержите ". (Мф.20, 22) Тому ми й молимо Його про наших братів, тим більше пам'ятаючи, що до самого Страшного Суду доля кожної людини ще остаточно не визначена, інакше сам Суд не мав би сенсу, а наш Відкупитель , що перебуває вічно, має і священство неминуще, тож може ЗАВЖДИ рятувати всіх ,що приходять через Нього до Бога, будучи І завжди живий, щоб за них.піклуватись (Євр.7, 4,25) Ми віримо, що для Його сили немає перешкод, крім вільного неприйняття Його людиною, тому Церква і поминає всіх Своїх чад, крім тих, хто явно ворогував проти Бога і тим зробив гріх хули на Духа Святого, не прощає ні в цьому віці, ані в майбутньому (Мф.12 ,31-32). З цих слів Христа до речі випливає, що прощення гріхів можливо і після смерті. Але вас я мушу попередити, що якщо ви залишитеся в секті, то вам ніхто допомогти вже не зможе, бо ви зараз хулите Духа, що вічно перебуває в Православній Церкві (Ін.14, 16).
Обличчя його зобразило невдоволену гримасу і він поспішив знову піти від делікатної теми. - Ну зрозуміло, чому ви молитеся за померлих, навіщо ж ви подаєте за них милостиню.
-Всім християнам дана заповідь "будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний" (Лк.6, 36), тому звичайно милостиня дуже помагає нашим молитвам. Якщо у вас поки що немає інших питань, давайте пройдемо далі в храм.
-А навіщо ви явно порушуєте Божу заповідь, - запитав мене сектант, вказуючи на святі ікони. - Адже сказано: "Не сотвори собі кумира і ніякого зображення того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм" (Вих.20, 5). А ви наповнили весь ваш храм зображеннями людей і ангелів. Адже тут явне ідолопоклонство!
-А вам не здається, - відповів я, - що з часу дарування цієї заповіді у відносинах між Богом і людьми відбулися деякі зміни? Давайте згадаємо, що Мойсей сам пояснив причину того, чому в Старому Завіті не можна було зображати Бога. Він каже: "А що ви не бачили ніякої постаті в той день,коли з полумя промовляв до вас Господь на Хориві, то вважайте добре,щоб ви не зледащіли та не взяли виробляти собі тесаного боввана,подобу якоїсь постаті,як от постаті жіночої або чоловічої,подобу тварини ,якого небудь ідола" (Втор .4,15-16). Але з тих пір відбулися найбільші події. Сам Невидимий став видимим і справою сповідуючи цю істину ми зображаємо втілення Бога. "Бога не бачив ніхто ніколи; Єдинородний Син, що в лоні Отця, Той Сам явив " (Ін. 1, 18). І ми виявляємо цю дивовижну звістку не тільки словом, але й ділом. Ви ж не можете нічим довести своєї віри в Христа втіленого, раз ви принципово відмовляєтеся зображувати Його. Тому ви повністю підпадаєте під визначення спокусника і антихриста, дане апостолом Іваном (2 Ін.7)! Відкидаючи іконопочитання ви також втрачаєте можливості виконати заповідь Апостола Павла: "З терпінням будемо проходити через терня призначене нам , вдивляючись пильно на Начальника й Виконавця віри Ісуса, Який, замість радості яка налажить йому , перетерпів хреста,не звертаючи уваги на сором (при цих словах я показав на Розп'яття), і сів по правиці престолу Божого (і я показав ікону Христа у славі) "(Евр.12 ,1-2). Наскільки мені відомо, дивляться люди зазвичай очима, а це передбачає існування в Церкві ікон.
-Тут йде мова про бачення не очима, а думкою, спогадом. - Відповів протестант.
-Ні. Ви не маєте рації. - Відповів я. - Про уявне бачення говорить наступний вірш, а тут у нас немає необхідності відступати від буквального змісту біблійного тексту.
-Ну добре допустимо можна зображати Христа, але навіщо робити ікони святих? Адже вони зовсім не боги, так про що ж ці ікони свідчать?
-Святі, звичайно, не боги за природою, а за благодаттю сини Божі (Ін. 1 ,12-13). Їх ікони є блискучим доказом того, що подвиг Христа не залишився безплідним. Вони взяли ту славу, що Отець дав Сину, а Він передав святим (Ін.17, 22). Придивіться, наприклад, у цю ікону мучениці Параскеви. Бачите навколо її голови сяйво світла? - Це і є символ божественної слави, бо "Бог є світло" (1 Ін. 1, 5). А шлях, яким свята досягла Бога, вказується хрестом у її руках. Адже сказано: "хто не візьме хреста, і не піде за Мною, той Мене недостойний. Хто душу свою зберігає погубить її, хто втратив душу свою ради Мене збереже її" (Мф.10 ,38-39). Так і свята Параскева взяла свій хрест, втратила своє життя за Христа і знайшла вічну радість. І ми "дивлячися на кінець життя її, наслідуємо вірі її" (Євр.13, 7), як вмовляли нас Апостол. Вже з цього ясно, що - Письмо вчить нас почитати ікони святих і що в них просити їх про молитовної допомоги, тому що "багато може посилена молитва праведного" (Як.5, 16). Однак у Біблії є і пряме веління Боже робити ікони, дане ще в Старому Завіті. Ми вже з вами говорили, що в храмі Соломоновому були ікони Херувимів, але зробив він їх не самовільно, а лише виконуючи заповідь дану Мойсеєві. "І сказав Господь до Мойсея, говорячи: .. зробиш два золоті херувими; кутою зробиш їх з обох кінців віка (ковчега) ... Там Я буду відкриватися тобі і говорити з тобою над кришкою, з-посеред обох херувимів, що над ковчегом свідоцтва . "(Вих.25; 1,18,22) З цих слів ясно, що Бог Сам наказав влаштовувати священні зображення. Вони для Нього приємні настільки, що через них Він відкривав Свою волю і творив чудеса, як творить Він їх через ікони і до цих пір. Якщо згадати початок нашої розмови про те, що ми повинні наслідувати небесне богослужіння, то важливо зауважити, що незважаючи на те, що на Небесах живуть самі першообрази ікон, проте ікони є й там. Адже апостол Іоанн бачив у храмі ковчега заповіту, який покритий іконами (Апок.11, 19). У Старому Завіті не можна було зображати людей, бо вони ще не були викуплені і не з'єдналися з Богом, а зараз, коли праведники стають рівними ангелам по богоприємності (Лк.20, 36), і навіть обличчя їх стає як обличчя ангела (Дії.6, 15), ми звичайно і можемо, і повинні (згадаємо заповідь апостола Євр.13, 7) зображати святих.
-Добре. Ви довели, що ікони не суперечать Біблії, але навіщо кланяючись їм, коли сказано "Господеві, Богові твоєму вклонятися, і Йому одному служи" (Мф.4, 10)?
-Ви зауважили, що сказано, що поклонятися треба лише одному Богові. Є різні види поклонінь. Авраам поклонився синам Хетовим (Бут.23, 12), Яків схилився на верх свого жезла (Евр.11, 21). - Все це називається поклонінням з повагою, яким ми вклоняємося перед святинями, зокрема перед іконами. Зразок такого поклоніння нам даний в Біблії. - Ісус Навин упав лицем перед ковчегом, який був іконою невидимого Бога і був покритий іконами ангелів (Іс Нав.7, 6). Давид кланявся храму (Пс.5, 8) і казав, що прокинувшись, "насичусь Божим" (Пс.16, 15). Та й сам устрій скинії передбачав поклоніння з пошаною, запаленя лампад і кадило перед завісою, покритої іконами херувимів (Ісх.26; 31,35.30,6-7). Так що Православна Церква в усьому вірна Одкровенню Божому! Але є і інший вид поклоніння, який називаємо боголюбним або служінням, його ми віддаємо тільки Богові і так ми вклоняємося тільки перед Святим Причастям, бо в ньому нам належить Своїми Тілом і Кров'ю Сам Бог Слово!